«Моя правда. Юрій Айзеншпіс»

Моя правда

90-й став для Айзеншпіса випробуванням на міцність. Через кілька місяців після загибелі Цоя один за одним померли батьки Юрія. А він так і не встиг довести їм, що він — не поганець. Вони не дізналися, що можуть пишатися таким сином. Загартований в’язницею, жорстокий одинак, Айзеншпіс плакав. Плакав, наче маленький хлопчик, на могилі своїх батьків… Юрій прожив кілька життів. Він був найуспішнішим російським продюсером. Завдяки йому стали відомими група «Кіно», Влад Сташевський, Діма Білан і багато інших артистів. Його підтримку й прихильність шукали всі, та він не мав потреби в дружбі. Він досяг того, чого хотів все життя, — визнання, грошей, слави. Його поважали, боялися. Однак життя в шоу-бізнесі дуже нагадувало Айзеншпісові в’язницю — те саме напруження й звірячий страх за своє майбутнє. Усього цього виявилося забагато для маленької людини. 17 років, проведених на зоні, шоу-бізнес далися взнаки. Туберкульоз, цироз печінки. Айзеншпіс смертельно хворий. Та коли сил майже не залишилося, а серце билося повільно й болісно, дуже захотілося тепла. Людського, справжнього. Та поруч не було нікого. Перший продюсер Росії, чоловік, який зробив відомими й багатими велику кількість людей, помирав самотнім… За півроку до смерті він випустить біографічну книгу, а в 60 років в Айзеншпіса не витримає серце… Дивіться програму «Моя правда. Юрій Айзеншпіс» у четвер, 17 січня, о 19:15 на СТБ.


20 вересня 2007 року минуло рівно 2 роки, як пішов з життя талановитий продюсер і людина — Юрій Шмильович Айзеншпіс. «Я не шкодую про минуле — це безглуздо, деструктивно й забирає багато сил. Я не оцінюю ті чи інші мої дії або вчинки як помилки, навіть якщо вони мають досить негативний результат. Ні, це просто життя з його зльотами й падіннями, з його досвідом, часом і неприємним. У моєму розумінні життя є лише одна ідея — постійно вдосконалюватися. В усьому, що ти робиш. У малому й у великому. Сьогодні краще, ніж учора, завтра краще ніж сьогодні». Із книги Юрія Айзеншпіса «Той, хто запалює зірки. Записки піонера шоу-бізнесу». «Те, чим я займаюся, є творчий процес, який мені подобається набагато більше за бізнес. Так, для мене робота — джерело існування, однак моя головна мета не заробити на цьому, а створювати гарну й якісну музику. Увесь народ відповідає за те, що в нас відбувається. А я — його частка». Із інтерв’ю Юрія Айзеншпіса. «Коли я озираюся, я немов променем прожектора вихоплюю з минулого яскраві події, особи, емоції. Не до всіх темних куточків пам’яті вдається дістатися, не все можна роздивитись. Але й того, що лежить на поверхні, цілком достатньо, щоб сказати — це було справжнє життя». Із книги Юрія Айзеншпіса «Той, хто запалює зірки. Записки піонера шоу-бізнесу». «Можливо, це наївно, однак я ціную дружбу понад усе. За дружбу я багато чого готовий віддати». З інтерв’ю Юрія Айзеншпіса. Він був один із небагатьох продюсерів, хто вмів справді цінувати дружбу. Однак він не просто працював і дружив зі своїми підопічними. Він жив ними. До більшості з них він ставився як до своїх дітей… За матеріалами http://www.aizenshpis.ru/ Попередню програму «Моя правда» Дивіться тут