PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+DQoNCjwhLS1TdGlja3kgUmlnaHQtLT4NCg0KDQo8c3R5bGUgPg0KLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDsgfQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTM0MHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAxNjBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE2MjBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMzAwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KPC9zdHlsZT4NCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIC0tPg0KPGlucyBjbGFzcz0iYWRzYnlnb29nbGUgZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIiDQogICAgIHN0eWxlPSJkaXNwbGF5OmlubGluZS1ibG9jayINCiAgICAgZGF0YS1hZC1jbGllbnQ9ImNhLXB1Yi0yMDcwODkwMjU2MzM3NzY1Ig0KICAgICBkYXRhLWFkLXNsb3Q9IjMzNDA3NDk2ODMiPjwvaW5zPg0KPHNjcmlwdD4NCihhZHNieWdvb2dsZSA9IHdpbmRvdy5hZHNieWdvb2dsZXx8IFtdKS5wdXNoKHt9KTsNCjwvc2NyaXB0Pg==
«Моя правда. Ігор Сорин» | Моя правда
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InByYXZkYS5zdGIudWEiIHNyYz0iLy9wbGF5ZXIudmVydGFtZWRpYS5jb20vb3V0c3RyZWFtLXVuaXQvMi4wMS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC5taW4uanMiPjwvc2NyaXB0Pg==

«Моя правда. Ігор Сорин»

Моя правда

Під час прощальних гастролей у складі гурту «Иванушки International» Ігор Сорин перебував у піднесеному настрої. Як прощальний подарунок колеги дали йому повну волю. На концертах він читав свої вірші, співав свої пісні без музичного супроводу. Учив зал любити увесь світ, бути добрими і щедрими, багато читати й не марнувати себе на дріб’язки… …Ігор нарешті знайшов продюсера, що зголосився працювати з його нестандартною творчістю. Він їде в круїз Європою, повертається сповненим сил і вражень. Записує сольний альбом. А під час чергового вечора роботи над «сольником»… вистрибує з вікна шостого поверху… Ніч проти 1 вересня. У маленькій квартирці група музикантів працює над своїм першим альбомом. Робота не заладилася. Музика не лягає на слова, натхнення немає. Соліст пропонує зробити паузу, і виходить покурити на балкон. Коли через п’ять мінут друзі прийдуть кликати його назад, Ігоря вже не буде: він вистрибнув із вікна шостого поверху… Ігор Сорин жив ще три дні. Численні травми й переломи шийних хребців — лікарі казали, що він не чіплявся за життя. Хоча Ігор увесь час повторював: «Навіщо я це зробив? Шкодую»… Дивіться передачу «Моя правда. Ігор Сорин» у четвер, 10 квітня, о 19:15 на СТБ. …3 березня 1998 року Сорин востаннє виступив у складі гурту «Иванушки», після чого вирішив покинути його. Що саме призвело до цього — невідомо. Слава його була в зеніті, колеги по гурту ставилися до нього з повагою. Зважаючи на все, Ігорю набридла одноманітність, що тиснула на психіку всіх учасників гурту. Та якщо у двох інших учасників «Иванушек» нерви виявилися міцнішими, то Сорин не витримав. Наприкінці серпня Сорин активно працював над записом свого сольного альбому. Репетиції проходили в одній із квартир на шостому поверсі будинку номер 12 на вулиці Вересаєва. Здавалося, ніщо не передвіщає лиха. Однак… Рано-вранці 1 вересня Сорин сказав друзям, що піде покурити, вийшов на балкон і більше у квартиру не повернувся. Коли стурбовані друзі кинулися його шукати, Сорин уже зробив крок униз. О 7:10 його доправили до 71-ї міської лікарні. Лікарі поставили попередній діагноз — струс головного мозку, травми внутрішніх органів. Однак пізніше виявилося, що все набагато складніше. Лікарі констатували перелом перших і п’ятого шийних хребців, травму нирок, повний параліч нижньої частини тіла, частковий параліч рук. Про трагедію з відомим співаком стало відомо в Комітеті охорони здоров’я Москви, керівництво якого повідомило, що готово за потреби надати додаткову допомогу й фахівців. Терміново був скликаний консиліум лікарів і провідних нейрохірургів міста. Зрештою було вирішено оперувати хворого. Операція тривала зо п’ять годин, проводив її відомий професор А. Г. Оганезов. Був вилучений п’ятий шийний хребець, замість якого поставили трансплантат. В інтерв’ю газеті «Московські відомості» головлікар 71-ї міської лікарні Ш. Гаїцуллін повідомив: «Спочатку підключили сучасну американську дихальну апаратуру, але після операції Ігор почав дихати сам. Були припущення, що Сорин кинувся з балкона в стані алкогольного сп’яніння, але я офіційно заявляю, що ці чутки не мають під собою ніяких підстав. У кожного хворого, що надходить до нас «швидкою допомогою», ми беремо аналіз крові на вміст у ній алкоголю. У крові Ігоря його вміст — нуль. На наявність наркотичних препаратів тести не проводяться…» Після операції Сорин опритомнив, навіть заговорив. На запитання, чи сам він викинувся з вікна або під впливом чогось або кого-небудь, він відповів, що зробив це з власної волі. Незважаючи на вдалий результат операції, стан Сорина залишалося дуже важким — він був паралізований. Завідувач реанімаційного відділення В. Фоняков в одному з інтерв’ю тоді говорив: «Власне, якби не внутрішнє ушкодження спинного мозку, можна було б розраховувати на повне одужання. А так… якщо хлопець і виживе, то залишиться інвалідом…» Чуда не сталося. 4 вересня о 18 годині 30 хвилин Ігор Сорин помер. Похорон відбувся три дні по тому на Кузьминському цвинтарі Москви. Газета «Московські відомості» повідомляла: «Сотні одягнених у жалобу підлітків, головно дівчата, ревма ревіли, оплакуючи свого кумира. З відомих у шоу-тусовці персон кореспонденти зауважили «Иванушек», Валерія Меладзе, Сергія Мазаєва. У нестямі приймали співчуття батьки Ігоря. Батько за минулий тиждень схуд так, що родичі не впізнавали в ньому колишнього життєлюбного Володю. Була тут і дівчина Олександра, з якою Ігор жив останнім часом. Виявляється, він дуже хотів мати дитину, але ніяк не міг зважитися на цей відповідальний крок, поки сам не стане на ноги. Говорять, у своїй передсмертній записці Сорин написав: «Запрошую всіх полетіти зі мною до зірок»… www.peoples.ru