PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+DQoNCjwhLS1TdGlja3kgUmlnaHQtLT4NCg0KDQo8c3R5bGUgPg0KLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDsgfQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTM0MHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAxNjBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE2MjBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMzAwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KPC9zdHlsZT4NCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIC0tPg0KPGlucyBjbGFzcz0iYWRzYnlnb29nbGUgZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIiDQogICAgIHN0eWxlPSJkaXNwbGF5OmlubGluZS1ibG9jayINCiAgICAgZGF0YS1hZC1jbGllbnQ9ImNhLXB1Yi0yMDcwODkwMjU2MzM3NzY1Ig0KICAgICBkYXRhLWFkLXNsb3Q9IjMzNDA3NDk2ODMiPjwvaW5zPg0KPHNjcmlwdD4NCihhZHNieWdvb2dsZSA9IHdpbmRvdy5hZHNieWdvb2dsZXx8IFtdKS5wdXNoKHt9KTsNCjwvc2NyaXB0Pg==
«Моя правда. Шура» | Моя правда
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InByYXZkYS5zdGIudWEiIHNyYz0iLy9wbGF5ZXIudmVydGFtZWRpYS5jb20vb3V0c3RyZWFtLXVuaXQvMi4wMS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC5taW4uanMiPjwvc2NyaXB0Pg==

«Моя правда. Шура»

Моя правда

Вибиті передні зуби, лиса голова, взуття на високій платформі, жіноча білизна і жодних табу в поведінці… його називали геєм, психічно неврівноваженим, «дивом в пір’ї». Епатажний співак з незвичайним ім’ям Шура з’явився на сцені в середині 90-х. Якщо дивитися на критерії шоу-бізнесу, проект «Шура» був дуже успішним. Але в 2002 році співак пропав — також несподівано і раптово, як і з’явився. Ходили чутки, що він попав в психіатричну клініку і навіть помер від передозування наркотиків.



Історія короля епатажу почалася в маленькому провінційному містечку — Новосибірськ. Саша народився небажаною дитиною. Його мати до останнього місяця хотіла перервати вагітність, відмовити її змогла лише бабуся. Батько з сім’ї пішов. Народивши сина, жінка абсолютно не піклувалася про його виховання. Через декілька років мати знову вийшла заміж і народила Шурі брата, з яким він так і не порозумівся. Саме брат і вибив йому передні зуби, навіть не підозрюючи про те, що цей дефект стане візитною карткою майбутньої зірки.



Втомившись від докучливого сина, мати віддає дитину на декілька місяців в інтернат, звідки його забирає бабуся. Вона була єдиною людиною, якій доля Шури була не байдужа.



У школі, однокласники дражнили його дитиною з дитбудинку і «виродком суспільства». Постійні образи і докори довели хлопчика до істерики, і він умовляє бабусю забрати його з школи. Ось так кинувши навчання у віці 12 років, хлопчик вирушає заробляти свої перші гроші.



Свою кар’єру співака він починає роблячи пародії найпопулярніші пісні того часу, в його репертуарі «Ласковый май», «Модерн Токинг», але добитися визнання йому поки що не вдається. Коли Шурі виповнюється сімнадцять років, в цьому ж ресторані відбувається зустріч з молодим музикантом Павлом Єсеніним. Це знайомство кардинально змінило життя обох. Паша пише для Шури декілька пісень, і умовляє відправитися з ним до Москви, «підкорювати столицю».



У 1994 році Шура приходить на кастинг в один з найпрестижніших клубів столиці, закутаний в бабусину шаль, на підборах і яскравій біжутерії. Він вийшов на сцену останнім. Скакав як божевільний, показував суддям язик і співав незрозумілі пісні. Це був вирішальний ривок в його житті. Саме того дня він народився для всіх, як король і майстер епатажу.



Що ж сталося, що той, хто більше всього на світі хотів стати відомим, здобувши це — пішов? Чому не соромлячись свого образу, розповідей про вживання наркотиків і витівки, артист ні слова не розповідає про стосунки з матір’ю? І чим для нього обернулася слава і довгоочікуване визнання дивіться на телеканалі СТБ, в цей четвер, о 19:15 у програмі «Моя правда. Шура».